КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НАУКОВО-ДОСЛІДНИХ РОБІТ

В сучасних умовах, що характеризуються глобалізацією і загостренням конкуренції на ринках товарів і послуг, інтелектуальна власність, яка є результатом науково-дослідних робіт (НДР), стає визначальним і невичерпним ресурсом економічного росту [1].

Результати НДР є інноваційним продуктом [2] і на момент їх отримання вони мають від’ємну вартість, оскільки на їх створення затрачені людські та фінансові ресурси. Економічна віддача від результатів НДР відбувається тільки після їх введення до господарського обороту.

Україна проголосила інноваційний шлях розвитку економіки, підґрунтям якого є результати НДР. Однак механізми введення результатів НДР до господарського обороту недостатньо опрацьовані як у теоретичному, так і у практичному плані.

В умовах планової економіки, що панувала у Радянському Союзі, існувала досить чітка, але недостатньо ефективна схема введення результатів НДР до господарського обороту. Наукові центри (академічні інститути, університети, наукові лабораторії тощо) виробляли наукову продукцію - результати НДР. Галузеві науково-дослідні інститути відбирали найбільш перспективні розробки і доводили їх до технологій. Готові технології передавалися промисловим підприємствам для використання. Але в умовах ринкової економіки з ланцюга: науковий центр → науково-дослідний інститут → промислове підприємство, випала вирішальна ланка – науково-дослідний інститут. І тому на сучасному етапі виникла необхідність у пошуку нових шляхів введення результатів НДР до господарського обороту.

Окремі питання цієї проблеми розглянуті в роботах [1, 3-13]. Однак ні в одній з позначених робіт не використано системний підхід до вирішення цієї проблеми, що надало б можливість правовласникам результатів НДР вибрати найбільш вигідний для нього механізм комерціалізації.

В цій статті систематизовано способи введення результатів НДР до господарського обороту, запропоновано спрощену процедуру визначення їх комерційної привабливості, розглянуто схему введення результатів НДР до господарського обороту через їх використання у виробництві інноваційної продукції.

Ціль статті – допомогти науковцям у виборі найбільш ефективних способу, процедури і механізму комерціалізації результатів НДР.

В залежності від глибини розробки, результатами науково-технічної діяльності можуть бути визнані: наукові гіпотези, концепції, результати НДР та НДДКР, дослідні зразки, технології, ноу-хау, комп’ютерні програми, а також права на ці результати – патенти на винаходи, корисні моделі, промислові зразки; авторські права на звіти про НДР та НДДКР, технічну і технологічну документацію; комп’ютерні програми тощо.

Існують два основні шляхи комерціалізації результатів НДР:

  • безпосередня комерціалізація через передання (продаж) прав інтелектуальної власності на ці результати, як інноваційний продукт;
  • опосередкована комерціалізація шляхом продажу інноваційної продукції у виробництві якої використані результати НДР.

У відповідності до закону України «Про інноваційну діяльність» [2] «… інноваційний продукт – результат науково-дослідної і/або дослідно-конструкторської розробки, що відповідають вимогам, що визначені цим законом …». Тобто, результати науково-технічної діяльності за цим Законом визнаються інноваційними продуктами.

Цим же Законом визначено, що «Інноваційна продукція – нові конкурентоздатні товари чи послуги, що відповідають вимогам, визначеним цим Законом», тобто товари і послуги, що вироблені з використанням інноваційних продуктів.

В Україні існують принаймні дві обставини, що перешкоджають комерціалізації результатів НДР - об’єктивна і суб’єктивна. Об’єктивне  полягає в тому, що ще не розбудована відповідна інфраструктура і не створене узгоджене нормативно-правове поле для комерціалізації результатів НДР. До суб’єктивної обставини слід віднести помилкове розуміння комерціалізації. Так, багато науковців виходять з того, що спочатку необхідно створити щось нове, а потім шукати споживачів на цей продукт. Це хибний шлях. З точки зору маркетингу необхідно спочатку вивчити майбутній (на час виходу новації на ринок) попит споживачів, а потім під цей попит створювати новацію [14]. Друга помилка полягає у тому, що багато хто з науковців вважає, що його розробка найкраща і саме цю розробку слід просувати на ринок [15]. Міжнародний досвід показує, що тільки 12% винаходів доходять до ринку, інші 88% це "пуста порода".

Способи комерціалізації результатів НДР (об’єктів права інтелектуальної власності - ОПІВ) представлені на рис. 1. За цією схемою комерціалізація результатів НДР, як інноваційного продукту, здійснюється через передання прав на них, що може бути здійснене шляхом:

  • передання (уступки) всіх майнових прав іншій особі;
  • внесення прав на ОПІВ до статутного капіталу підприємства;
  • передання права користування ОПІВ іншій юридичній або фізичній особі.

Рис. 1. Способи комерціалізації результатів НДР (ОПІВ)

В свою чергу, передання прав користування ОПІВ може бути здійснене у трьох варіантах:

  • за ліцензійним договором;
  • за договором комерційної концесії (франшизи);
  • за договором лізингу.

Коротко розглянемо кожний із перерахованих способів комерціалізації.

Внесення прав на ОПІВ до статутного капіталу підприємства. Статтею 13 Закону України "Про господарські товариства" (1991) передбачена можливість використання нематеріальних активів (у тому числі ОПІВ) при формуванні статутних капіталів нових господарських товариств. Отже, інтелектуальну власність можна вносити до статутного капіталу замість майна, грошей та інших матеріальних цінностей, для цього необхідна лише добра воля всіх засновників. Використання інтелектуальної власності в статутному капіталі дозволяє:

  • сформувати значний за своїми розмірами статутний капітал без відволікання коштів;
  • амортизувати інтелектуальну власність у статутному капіталі і замінити її реальними коштами, тобто капіталізувати інтелектуальну власність;
  • фізичним і юридичним особам - власникам інтелектуальної власності - стати засновниками (власниками) при організації дочірніх і самостійних фірм без відгалуження коштів.

Внесення прав на ОІВ до статутного капіталу замість "живих грошей" надає також:

  • право на отримання частки прибутку (дивідендів);
  • право на участь в управлінні підприємством через загальні збори правління;
  • право на отримання ліквідаційної квоти у разі ліквідації підприємства тощо.

Уступка прав власності на ОПІВ. У тому випадку, коли власник права на ОПІВ не передбачає його використання у власному виробництві, або створювати на його основі новий бізнес чи спільне підприємство, – природнім способом комерціалізації є передавання прав власності на ОПІВ за договором, який по суті є договором купівлі-продажу. Варто мати на увазі, що при цьому передаються всі майнові права на ОПІВ. Статистика свідчить, що в 2006 р. в Україні із зареєстрованих в Держдепартаменті інтелектуальної власності 1285 договорів 975 (76%) стосуються саме передання усіх майнових прав на ОПІВ [16]. Після передання майнових прав у попереднього правовласника лишається тільки право на ім’я, тобто немайнове право. Замість того цей правовласник отримує в якості винагороди певну суму, що дорівнює вартості майнових прав на ОПІВ.

Передання прав на використання ОПІВ за ліцензійним договором. Власник прав на будь-який об’єкт промислової власності (ліцензіар) може продати ліцензію (видати дозвіл на користування об’єктом права інтелектуальної власності) будь-якій особі (ліцензіату). Доходами від продажу ліцензій юридичні або фізичні особи покривають свої витрати на наукові дослідження.

Наступні причини спонукають до ліцензування:

  • відсутність у власника винаходу можливості фінансувати виробництво продукції, що ґрунтується на винаході;
  • винахід, що створений на підприємстві, не відповідає профілю його основної діяльності;
  • ціни, що встановлюються продавцем на продукцію, яка виробляється з використанням винаходу, не приймають покупці;
  • закордонний імпортер не може отримати від компетентних органів своєї країни ліцензію на закупівлю продукції, що ґрунтується на використанні винаходу;
  • існують урядові заборони або обмеження на імпорт певних видів продукції, до яких відноситься продукція, що ґрунтується на винаході.

Передання прав на ОПІВ за договором комерційної концесії (франшизи). Власник патенту може отримати додатковий прибуток від використання свого ОПІВ за рахунок платежів за договором франшизи (в Україні – це договір комерційної концесії). Франшиза, за визначенням експертів ВОІВ, – це договір за яким одна особа (власник права – франчайзор (franchisor)), яка має розроблену систему здійснення певної діяльності, дозволяє іншій особі – франчайзі (franchisee) використовувати цю систему за винагороду, відповідно до вимог франчайзора. Система на умовах франшизи (franchise) – це пакет договорів, що охоплює також права на ОПІВ, такі як: промислові зразки, фірмові найменування, торговельні марки, технології, комерційні таємниці (ноу-хау) тощо. Франчайзі не набуває прав на ОПІВ. Ці права йому тільки ліцензуються на певний строк.

За останні роки в країнах з розвиненою ринковою економікою значно збільшився обсяг продажу товарів та послуг на умовах франшизи. Так, в США франшизі надано фактично більше однієї третини всієї роздрібної торгівлі.

Франчайзі (користувач) отримує право здійснити свою діяльність під відомою торговельною маркою, фірмовим найменуванням і знаком обслуговування, що вже мають популярність та користуються доброю ринковою репутацією і високим діловим авторитетом. Він отримує технологію, яка відпрацьована, перевірена серійно, користується попитом і приносить прибутки. Тому йому не потрібно відвойовувати місце на ринку в жорсткій боротьбі з конкурентами, а його ризики зводяться до мінімуму.

Передання прав на ОПІВ за договором лізингу. Під лізингом розуміють підприємницьку діяльність, що приносить прибуток за рахунок тимчасової уступки власником права (лізингодавцем) виключного користування об’єктом власності третім особам (лізингоотримувачам) за обумовлену плату. В період дії договору лізингу право власності на лізингове майно належить лізингодавцю, а право на користування – лізингоодержувачу.

Лізинг є відносно новою формою комерціалізації ОПІВ. Власник прав на винахід, який втілений в новій техніці, обладнанні, машинах та інструментах, – використовує цю форму комерціалізації для отримання додаткового прибутку.

Лізинговий бізнес дозволяє залучити додаткові приватні інвестиції для розвитку виробничої сфери і підтримки виробництва усіх форм власності, насамперед, зайнятих малим і середнім підприємництвом. Лізинг забезпечує доступ до найновішої техніки, до результатів науково-технічної діяльності, якими є ОПІВ. До лізингу передається: різноманітне технологічне обладнання, автомобілі, обчислювальна техніка тощо, які містять винаходи, що захищені патентами та інші ОПІВ. Тобто ОПІВ передаються не напряму, а у складі обладнання і технологій, в яких вони використовуються.

Вибір такої схеми комерціалізації, як лізинг, дозволяє підприємцям-початківцям відкривати і розширювати свою власну справу навіть за умов обмеженого стартового капіталу. Це дозволяє оперативно використовувати у виробництві досягнення науково-технічного прогресу.

Комерціалізація результатів НДР (ОПІВ) шляхом їх використання у виробництві інноваційної продукції. Над комерціалізацією слід замислюватися набагато раніше, ніж інноваційна продукція вийде на ринок, а саме – на стадії виникнення ідеї нової продукції на основі вивчення і прогнозування попиту на цю продукцію на майбутньому ринку. Тобто, НДР прикладного характеру повинне виконуватися, виходячи не з міркувань наукових інтересів розробників, а для забезпечення конкретних конкурентних переваг інноваційної продукції.

Часто виникає ситуація, коли є кілька результатів НДР, на основі яких потенційно можна створити конкурентноспроможну інноваційну продукцію. Але якщо просовувати всі ідеї на ринок, то це приведе до надмірних затрат, оскільки на ринок вийде тільки одна найкраща ідея. Тому виникає проблема відбору кращої ідеї серед багатьох.

Такий відбір можна здійснити на основі аналізу ризиків (табл. 1).

Для користування таблицею 1 необхідно присвоїти кожному показнику бали від +2 (для позитивного показника – перша колонка), до -2 (для негативного показника - друга колонка), або проміжні бали: +1, 0, -1. Після цього сумуються бали в колонках 3 і 4 (ідей може бути більше двох). На цьому етапі відбирається ідея, яка набере найбільшу кількість балів (у наведеному прикладі перемогла ідея А). Більш детальні таблиці для цього аналізу наведені в роботі [15].

Таблиця 1
Аналіз ризиків

Позитивні показники

Негативні показники

Бали

Ідея А

Ідея Б

1

2

3

4

1 Ринкова привабливість

В ідеї гарні ринкові перспективи

Ринок для ідеї занадто малий, щоб нею займатися

+2

+1

Цей сектор ринку росте дуже швидко

Цей сектор ринку статичний або іде на спад

+1

+1

Проникнення на цей ринок буде порівняно легкою справою

На шляху в цей ринок існують серйозні бар'єри

-1

0

Конкуренти слабкі і не організуються проти новоявленої технології або товару

Ринковими лідерами є великі фірми з великими ресурсами

+1

+1

Відомо, що розмір прибутку в цьому секторі досить великий

Жорстка конкуренція робить прибуток мінімальної

0

+1

2 Синергія бізнесу

Інновація відповідає стратегії компанії

Ідея дає шанс для диверсифікованості

-2

+1

Ідею можна продати власним клієнтам

Ідея зажадає розвитку нової клієнтурної бази

+1

0

При розробці й реалізації ідеї немає потреби в нових професійних навичках

Компанія повинна заручитися новим практичним досвідом для роботи з даною ідеєю

+2

+1

Існуюча виробнича й розподільна системи можуть бути застосовані на експлуатаційному етапі

Експлуатаційний етап зажадає інвестицій у виробничу й/або розподільну системи

0

-1

3 Обґрунтованість ідеї

Технологія, що лежить в основі ідеї, підтверджена й зрозуміла

Ідея опирається на нову неперевірену концепцію

+1

+2

Ідея полягає в новому застосуванні продукту або процесу

Ідея має на увазі нову продуктову концепцію або нову концепцію процесу

+1

+1

Успіх не залежить від інших розробок

Інновація залежна від інших розробок

-1

0

Інновація не задіє складних і незнайомих підсистем

Кілька складних систем будуть інтегровані, щоб у результаті народилася інновація

+1

-1

Використання не вимагає ніяких погоджень і дозволів

Будуть потрібні узгодження й дозвіл на реалізацію ідеї

0

+1

4 Потреба в ресурсах

Потрібний незначний обсяг (або не буде потрібно зовсім) додаткових ресурсів для розробки й реалізації ідеї

Виникне необхідність у додатковому фінансуванні, перш ніж стане можливим повною мірою реалізувати ідею

+1

+1

Ідею можна швидко розробити й реалізувати

Буде потрібно багато часу, перш ніж ідея буде розроблена й впроваджена в практику

+2

+1

Є доступ до фондів/грантів для проведення розробок

Розробка ідеї буде повністю залежати від зовнішнього фінансування

+1

0

Досить буде наявного персоналу для експлуатації ідеї

Прийдеться наймати нових людей для розробки й реалізації ідеї

+2

+1

5 Вигоди для користувача

Ідея забезпечить унікальні вигоди для користувачів

Ідея не дасть ніяких особливих переваг для користувачів

+2

-2

Ідея пропонує користувачам поліпшені експлуатаційні якості продукту

Експлуатаційні якості продукту будуть приблизно такими ж, як і колись

+2

+1

Цінові переваги продукту будуть значними

З новою ідеєю не будуть зв'язані ніякі цінові переваги

+1

+1

Ідея зробить позитивний вплив на навколишнє середовище

Будуть потрібні спеціальні зусилля, щоб знизити екологічні наслідки впровадження ідеї

0

+1

Є ясна й підтверджена потреба в зручностях, одержуваних від реалізації даної ідеї

Немає причин думати, що переваги реалізації ідеї будуть оцінені користувачами

-1

0

6 Правова охорона ідеї

Для інших компаній буде важко скопіювати ідею

Як тільки ідея надійде в продаж, інші зможуть її скопіювати

+2

+2

Найімовірніше можна буде одержати правову охорону технології (патенти, свідоцтва)

Перспектива ефективної патентної охорони ідеї досить слабка

+1

+1

Можна одержати додатковий дохід шляхом укладання ліцензійних угод з третіми сторонами

Дохід від ліцензування навряд чи покриє додаткові витрати

+1

-1

Разом:

+20

+14

Відбір кращої ідеї ще не означає, що вона буде кращою на ринку, де може продаватися конкурентами аналогічна інноваційна продукція з кращими показниками. Тобто, необхідно ще проаналізувати конкурентів. Це можна зробити за допомогою розглянутої вище шкали (+2) … (-2). В табл. 2 представлений такий аналіз на прикладі стільникового телефону.

 Таблиця 2
Аналіз конкурентів

Як видно з результатів аналізу, власний продукт вже на стадії розробки поступається продукту фірми NOKIA, а на момент виходу на ринок, цілком вірогідно, фірми SIEMENS і SAMSUNG запропонують продукцію з кращими властивостями. Висновок: або припинити цю розробку, або внести суттєві корективи щодо покращення показників.

Економічна оцінка ідеї є завершальним етапом аналізу, від результатів якого залежать її перспективи на ринку. За емпіричним правилом результати НДР мають ринкову перспективу, якщо дохід від продажу інноваційної продукції у 100 і більше разів буде перевищувати затрати на НДР [4].

Існують більш точні методи оцінки. Розглянемо один з них. Він полягає у розрахунку значення чистої дійсної вартості [14]:

,

де:

Со - сума початкової інвестиції;

Сt  - майбутній грошовий потік періоду t;

t - періоди (роки), в яких передбачається отримувати прибуток від використання результатів НДР;

і - норма дисконтування у періоді t [17].

Потенційно придатні для комерціалізації ті розробки, для яких NPV > 0. Якщо порівнюються кілька розробок, то кращою визнається та, для якої NPV має більше значення.

Якщо порівняти економічну ефективність розглянутих вище способів комерціалізації результатів НДР, то вона буде значно (на порядки) відрізнятися для різних способів (табл. 3).

З табл. 3 видно, що найменш ефективним є спосіб комерціалізації через продаж інформації про розробку, тобто коли продаються результати НДР, права на які не захищені охоронним документом – патентом або свідоцтвом. Відносно низька ефективність такого способу комерціалізації, як передання прав на ОПІВ за ліцензійними договорами (15 – 50 тис. дол. США). Набагато ефективнішим способом комерціалізації ОПІВ є вирощування бізнесу на основі ОПІВ з подальшим передаванням його великій компанії або фондовому ринку, тобто шляхом використання результатів НДР для виробництва інноваційної продукції.

Таблиця 3
Економічна ефективність різних способів комерціалізації


п/п

Спосіб комерціалізації

Економічна ефективність, дол. США

1

Продаж інформації про розробку

5 000 – 20 000

2

Передання прав на використання ОПІВ

15 000 – 50 000

3

Використання ОПІВ на власному підприємстві

Увесь прибуток залишається на підприємстві

4

Вирощування бізнесу для продажу великій корпорації

500 000 – 2 000 000

5

Вирощування бізнесу для продажу на фондовій біржі

Більше ніж 10 000 000

Зауважимо, що лінійна схема комерціалізації ОПІВ, яка використовується в умовах планової економіки: розроблення ОПІВ у дослідному центрі → передання ОПІВ на доопрацювання до НДІ → запровадження технології на промисловому підприємстві – в умовах ринкової економіки не спрацьовує.

В сучасних умовах перспективною є схема комерціалізації ОПІВ, що зображена на рис. 2. За цією схемою ОПІВ розробляється в дослідному центрі (університеті, академії наук, науково-дослідному інституті тощо), потім разом з партнером (посередницькою фірмою), що має досвід з комерціалізації ОПІВ, створюється нова компанія, яка здатна довести ідею, що розроблена в центрі, «під ключ». Партнер (інноваційний менеджер) знаходить промислову компанію, яка зацікавлена у використанні нової технології, а також інвестора для нової компанії. Нова компанія виплачує дослідному центру ліцензійні платежі за використання ОПІВ. В разі успіху проекту, нова компанія може надати дослідному центру нове замовлення на НДР і цикл повторюється. Ця модель комерціалізації результатів НДР успішно використовується у Великій Британії та у США, насамперед, для комерціалізації результатів наукових розробок, що виконані в Університетах.

 

Рис. 2. Сучасна схема комерціалізації результатів НДР

Висновки:

1. Запропонована спрощена процедура визначення комерційної значущості результатів НДР.

2. Використання цієї процедури прововолодільцями результатів НДР дозволить уникнути зайвих помилок при їх комерціалізації.

3. Подальші кроки у цьому напрямі повинні полягати у теоретичному обґрунтуванні моделі комерціалізації результатів НДР в Україні.

Література

1. Камил Идрис. Интеллектуальная собственность – мощный інструмент экономического роста. – М.: РОСПАТЕНТ, 2004. – 450 с.

2. Закон України "Про інноваційну діяльність" вiд 04.07.2002 № 40-IV.

3. Зинов В.Г. Управление интеллектуальной собственностью. – М.: Дело, 2003. – 512 с.

4. Зинов В.Г. Управление интеллектуальной собственностью в Оксфордском университете / ст. Интеллектуальные ресурсы. Интеллектуальная собственность. Интеллектуальный капитал. // Сост. и общ. ред. В.Г. Зинов. – М.: АНХ, 2001. – с. 27-58.

5. Чеботарьов В.П. Розбудова інфраструктури комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності в Україні / 8-я международная научно-практическая конференция "Актуальные проблемы охраны интеллектуальной собственности", Алушта, 9-16 сентября 2004 г. – К.: Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг, 2004. – с. 9-12.

6. Джон Сайкс, Келвін Кінг. Оцінка вартості та комерційне використання інтелектуальної власності та нематеріальних активів. Пер. з англійської. www.pwcglobal.com

7. Маркетинг интеллектуальной собственности / В.И. Мухопад, Л.Н. Устинова, И.В. Суслин. – М.: ИНИЦ Роспатента, 2001. – 158 с.

8. Технологический аудит и деятельность посредников с промышленностью / Материалы семинара 13-17 мая 2000 г., Москва.

9. Петруненков А.А. Организация разработки нового товара. – М.: Монолит, 2002. – 288 с.

10. Использование интеллектуальной собственности в инновационном предпринимательстве / Авт. и сост. аналитического обзора Л.Г. Кравец – М.: ИНИЦ Роспатента, 2004. – 90 с.

11. Мокрышев В.В., Алдонин В.М. Управление исключительными правами (интеллектуальной собственностью, нематериальными активами) в конкурентной борьбе. – М.: ИНИЦ Роспатента. 2002. – 212 с.

12. Международный трансферт технологий: опыт американских корпораций. http://www.export.by/rus/innov/view.php?cat=transfer&;file=doc_0.txt

13. Лукачёва Л.И., Егорычев Д.Н. Внутрифирменное управление интеллектуальными активами. – М.: ООО «ОМЕГА-Л», 2004. – 192 с.

14. Цыбулёв П.Н. Маркетинг интеллектульной собственности. – К.: Инт. интел. собств. и права, 2004. – 184 с.

15. Цибульов П.М., Чеботарьов В.П., Зінов В.Г., Суіні Ю. Управління інтелектуальною власністю / За ред. П.М. Цибульова: монографія. – К.: «К.І.С.», 2005. – 448 с.

16. Державний департамент інтелектуальної власності. Річний звіт за 2006 р. – К.: ТОВ «НВП Поліграфсервіс», 2007. – 67 с.

17. Цыбулёв П.Н., Оценка интеллектуальной собственности. – К.: Инт. интел. собств. и права, 2005. – 196 с.

П.М. Цибульов, доктор техн. наук,
Інститут інтелектуальної власності і права